Катарсис. Йоганн-Георгій Пінзель, Франциск Олендзький, Олександр Животков

Автори скульптур: майстри пізньобарокового мистецтва другої половини XVIII сторіччя Йоганн-Георгій Пінзель, його учень Франциск Олендзький та сучасний український художник Олександр Животков.
Дати виставки: 11.08.2021 — 05.02.2022
 

Відомий з часів Арістотеля емоційний феномен, здатний ініціювати трансформацію особистості та подальше духовне відродження, має назву катарсис — стан морального очищення, піднесення душі через мистецтво.

У цьому виставковому проєкті представлено скульптури майстрів пізньобарокового мистецтва другої половини XVIII сторіччя Йоганна-Георгія Пінзеля, його учня Франциска Олендзького та роботи сучасного українського художника Олександра Животкова.

Роботи цих авторів розмежовані віками, але їх поєднує вибір медіуму — це експресивна різьба по дереву, а також глибока змістовна емоційність.

Серед трактувань катарсису можна виділити катарсис пафосу та катарсис рефлексії. У першому випадку катарсис розглядають як момент емоційної кульмінації, це майже стан афекту. Він пробуджує спрямованість до свободи, вибухове і болісне звільнення. Саме в таку мить крайнього емоційного напруження зображені фігури Йоганна-Георгія Пінзеля та Франциска Олендзького.

Ці скульптурні твори мали пробуджувати у парафіян костелів емпатійне співчуття християнським святим, але вони і до сьогодні справляють потужне враження на відвідувачів виставки. Мистецтво епохи бароко — це початкова фаза катарсису, так званий пафос, або екстасис, збудження душі, що змушує забути про буденні турботи та заглиблює у трансцендентний вимір.

За екстасисом слідує катарсис рефлексій — очищення душі від пристрастей і пов’язаних з ними страждань, завдяки чому можна досягти моральної рівноваги та спокою. Це момент «виходу за межі себе», який завершується поверненням і усвідомленням власної духовної сутності. Крізь багатошарову різьблену поверхню творів Олександра Животкова проглядається весь складний та насичений життєвий шлях людини, а не моменти емоційних екстремумів. Вони неначе наслідують світлотінь Рембрандта, хоч і дуже далекі від живопису. Це таке ж світло у темряві — життєва квінтесенція, яка вміщує і біль, і щастя, і любов у нерозривній єдності. Творам Животкова не властива афектація, найсильніші емоції в його роботах переживаються стоїчно та мовчки.

Таємнича недомовленість властива будь-якому справжньому твору мистецтва, адже лишає глядачам простір і свободу для власних переживань. Проте Олександр Животков залишає для нас натяк. Монументальні рельєфи вкривають тексти з «Книги Екклезіаста». Художник, народжений у сучасному світі, звертається до стародавніх текстів: «Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!». Проповідник Еклезіаст описує картину вічного коловороту всесвіту і людини. Його порада для всіх наступних поколінь — отримувати задоволення від процесу життя, не забуваючи при цьому його суєтність.

Фото з відкриття

Загрузка...