«Дороги» (2014–2015)

В «Білому просторі» проходить виставка Олександра Животкова «Дороги» (2014-2015). В експозиції бере участь скульптура Альберто Джакометті «Людина, що йде».

Як завжди у Stedley Art Foundation, все надзвичайно камерно й індивідуально: домовлятися про відвідування виставки потрібно заздалегідь. До Животкова треба йти свідомо і зосереджено, будучи готовим до глядацької праці, праці сприйняття тих первородних субстанцій, котрі через художника знаходять свою дорогу до людини.

« ...Чим довше я цим займаюся ... Матеріалом? Технікою? Совокупностью праці, напевно, можна сказати. Не знаю ... Тим менше розумію, що власне роблю. Якось вони зовсім вже самі живуть – очі, дерево, рука, інструмент. І не потрібно нічого вигадувати ... »

« ...Скульптура Джакометті як частина експозиції – це не діалог з Джакометті, не уклін, не запобігливість. Це просто частина експозиції. Я дуже його люблю, він близький мені і зрозумілий, я не можу дивитися на нього знизу вгору – він поруч».
 

Фотографіі експозиції, текст: Костянтин Донін

Фотографії робіт: Віктор Хоменко

 

Виставка триває до 20 березня 2015 р.

Виставковий простір відкрито за попереднім записом:
тел: +38 067 466 78 00, +38 095 197 15 60
 

 

 

Катерина Вощинська, мистецтвознавець

Вивчає творчу історію родини Животкових

 

Олександр Олесь писав:
«Тільки той досягає мети, хто іде, 
Тільки той, хто горить, не згорає...»

В експозиції Білого простору вперше представлена робота відомого швейцарського скульптора Альберто Джакометті «Людина, що йде». Скульптура зосереджує у собі ті сенси, які в своїй серії «Дороги» втілив Олександр Животков. Образ людини безмежно самотньої на своєму шляху. Її несумірні за розміром пропорції частково виглядають безглуздо, тендітні кінцівки немов прикуті до важкого постаменту, що тягне фігуру униз, довгі руки і видовжене тіло надають скульптурі ще більш уразливого навіть виснаженого вигляду. Однак застиглий крок вперед уособлює рух життя.

Фактурна поверхня фігури Джакометті співзвучна з глибоким рельєфом робіт Животкова. Навколишнє середовище корозією роз'їдає, деформує поверхню тіла – що є своєрідною метафорою впливу та взаємодії людини із зовнішнім світом. Адже життя непостійне та мінливе.

 У світі природи Олександра Животкова ми стаємо її частиною, переживаючи кожну мить, ми відчуваємо як вітер зриває листя, ми прислухаємось до звуку падаючих крапель дощу і шелесту колосся пшениці в полі.

 Ми вирушаємо в дорогу одвічних пошуків того зв'язку, що поєднує два світи –природу і людину. Єдність природного і людського характерна для художника. Будучи представником творчої династії Животкових, Олександр ввібрав в себе той дорогоцінний спадок – досвід чуттєвого переживання, ліричного сприйняття природи. Його батько Олег Животков, художник романтичного світовідчуття, шістдесятник. Він на генетичному рівні передав Олександру незаперечну істину, що прекрасне, це насамперед життя у всій її багатогранності і величі. Пейзаж, Олег Олександрович розглядає в тісному зв'язку з людиною. Тому людина і природа у творчості Животкових невіддільні.

Природа для Олександра – це насамперед земля, яка дарує життя, несе добро в цей світ. На його роботах оживають і камінь і вода, і дерево – всі ці образи постають перед нами у всій своїй незмінності і первозданності. Але що народжують в душі людини ці нескінченні дороги? Для чого ми приходимо у цей світ? У своїй серії Олександр звертається до Людини, що Йде. Людини, яка зважилася пройти цей шлях.

Так народжується мовчазний діалог двох геніїв. Адже звернення до творчості Джакометті не випадково. Якщо існують дороги, вершини, то повинен бути хтось, хто подолає їх, хто знайде у собі сили і сміливість для сходження на цю вершину. І в цьому уся та мужність людини, її стійкість всупереч усьому, і в той же час вся людська слабкість і вразливість перед невідомістю. Що є для людини її життєвий шлях? Це питання всього нашого життя, одвічні мандри в пошуках відповіді, що є сенс? Істина?

 Це нескінченна дорога, яку людина прокладає власноруч, обираючи потрібний напрямок.

«Білий простір» об'єднав двох художників, представників різних епох. Незмінним лишається людська мужність і сила духу притаманна їм обом, що дозволяє творити поза часом.

Олександр Животков – одинак. Він – людина дороги. Створивши серію «Дороги», Олександр відроджує фольклорні напрямки в українському образотворчому мистецтві, посилюючи нашу національну гордість, любов до своєї землі. Він не просто вносить різноманітність в «національну географію», а й розширює уявлення про українську традицію, відкриваючи нам світ чудових пейзажів українського ландшафту.

  

Фото з відкриття

Загрузка...