«2014» Oлександра Животкова

В «Білому просторі» Stedley Art Foundation відкрився проект Олександра Животкова «2014». В експозиції представлено чотири роботи: два диптихи та дві окремі картини, які художник створив протягом січня – березня. Як завжди Животков не шокує публіку, не прагне комерційності, не намагається працювати на потребу публіці. Він робить те, що відчуває, те, чому співпереживає.

Виставку присвячено останнім подіям в Україні. Картина «22 січня» – це День Соборності, день смерті Сергія Нігояна. Роботу «18 лютого» створено, коли на Майдані відбувалися масові вбивства. Поруч із цією роботою експонується – «Спас», а завершує експозицію «Богородиця» – твір, який дає можливість вірити в те, що переможуть мир, справедливість та правда.


«О Саше я могу говорить очень долго. Есть художники, которые ищут шоу, развлечений, ищут выход к зрителю, а есть художники судьбы. Им присуща поразительная честность и последовательность.
Я знаю работы Саши с его детства, и передо мной выстраивалась некая вертикаль очищения, избавления от чего-то постороннего, лишнего и даже эстетического. И наконец в изобразительный мир Саши Животкова пришел разговор... которого нет, который не предполагает зрителя, слушателя. Его картины по сути – это тексты. Они не говорят ничего о цвете, о вещах, не говорят ничего о том, что происходит в мире. Но их нужно перечитывать бесконечно, находить в них какое-то свое основание, свою мудрость.
Все это ощущается подспудно, где-то на уровне генетики. Это чистота, которую достигнуть очень сложно».

Олександр Дубовик, художник


«Олександр Животков ніби відходить від живопису, але в той же час пропонує нам саме живопис, модуляції чорного кольору. В роботах відомого художника Коріна, який працював з цим кольором, нараховують близько трьохсот відтінків чорного. Але думаю, що Животков швидше чорним кольором Гойі може йому простягнути руку – і в цьому його велика перемога. Бо дійсно, по трагедійності Гойю ще ніхто не перевершив.
Великим превілеєм цих робіт Животкова є те, що Олександр не нав'язує відкритої драми, не нав'язує відкритої єкспресивної болі. Вона там є десь всередині, і в цьому є уроджена делікатність художника».

Ольга Петрова, мистецтвознавець

 

МУЖНІСТЬ ПАМ'ЯТАТИ

Цикл робіт «2014» створений Олександром Животковим протягом січня-березня – страшних подій червоної зими 2014 року, жорстоких вбивств повстанців у центрі Києва.

Зима, що змінила нас, змінила Олександра, набули нового змісту і його роботи.

Два диптихи,  дві картини, одна душа, молитва і Бог...

Складна, прекрасна, зранена картина Животкова – це філософське висловлювання, прояв віри в нескінченність. Підкреслюючи зв'язок зі священною історією, кожна робота серії «2014» несе в собі уривок тексту Євангеліє, що наповнює їх духовним змістом, а молитва немов світлий образ людських сподівань, пошук надії і благословення.

Молитва Господня, з якої починається кожна з композицій, святі слова – яким Христос навчав своїх апостолів. Сповідь митця це одночасно випробування і очищення. Словами молитви ми просимо у Бога прощення, звертаємось по допомогу. Художник за покликом серця говорить до нас, як і апостол Павло не полишає він одвічну надію віднайти розуміння, віднайти істину, любов, чистоту і смиренність. Слідуючи маршрутом загиблих активістів журиться серце, болить душа, і сенс зображення звершується в самих нас, стає нам зрозумілим. «Пам’ятайте загиблих», закликає Олександр, Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Юрія Вербицького й Романа Сеника –  перших чотирьох молодиків, що загинули на вулиці Грушевського від обстрілів Беркуту.

Силою своєї віри, відданості своєму народу, поклали життя задля правди, істини, а істина – непереможна.

Серія «2014» Олександра Животкова сповнена драматизму, особливого звучання набуває аскетичний майже чорно-білий колорит кожної з робіт.

Небо від диму темне, а чорний обрис від кулі, це свідоцтво першої смерті. Художник звертає увагу глядача на підкреслені світлом обриси фігур поруч. Земля палає від вогню, і це останні миті з життя юнака. Люди стають на коліна в благочестивій молитві – після пострілу тільки мовчання.

Відтінки темних тонів, чорний контур і товща фактури загострюють мотив людського страждання. Серія «2014» переконує вірою в Бога, силою віри в мистецтво.

Художник не ховається за мовою символів, його молитва відверта так само як і його мистецтво. 

 

     Робота №1 та №2 за 2014 рік. Січень. Авторська техніка. 2014 р.

 

    Київ. Лютий. 18 число 2014 року. Авторська техніка. 2014 р.

 

Січень–лютий

Усе в житті нашому підкорюється серцю. Тільки серце знає те, що розуму не під силу осягнути.

Серцем ми відчуваємо що є добро, а що зло, серце розрізняє лихварство і святість.

Сповідь художника, серія  «2014» – це друге хрещення, очищення душі. Зрозуміти роботи Олександра Животкова вдастся тому, хто відкриється істині.

Повірити митцю, як він сам довірився нам, дозволивши глядачу зазирнути в потаємні глибини свого єства, оголивши свій власний біль. Кожна робота вражає щирістю автора, його сміливістю попри усе залишитись людиною, беззахисною, вразливою, одинокою в застиглому повітрі, посеред зимового холоду. В серії чітко звучать мотиви смерті, сюжет пробуджує цілу хвилю почуттів.

Контраст ще більш підсилюється поєднанням горизонтальних площин. Точка сходу – в тому місці, де пролунав постріл. Дорога минає в далечінь,  розчиняється в сірості далекого обрію.

Роботи січень-лютий 2014 року присвячені страшним подіям Майдану, Олександр звертає нас до самих себе, до потаємного,  до дзеркала нашої душі – до Слова Божого. Уривки Священного Писання він лишає на оборотній поверхні, автор не приховує молитву а оберігає її немов таїнство від спокут та принад.

Два диптихи слугують нам маршрутами, стежинами,  якими йшов сам художник. І відчайдушно він йтиме далі, аби віднайти Благодатний вогонь,  повернути надію для тих, хто заблукав у пошуках світла. 

«Пам’ятайте про загиблих», закликає художник, адже зберігаючи пам’ять ми вшановуємо миротворців, своїми діяннями наслідують вони долю Ісуса, що прийшов на землю й поклав своє життя аби примирити людей на усій землі. 

 

         Спас. 75 х 75 см. Авторська техніка. 2014 р. 

 

Спас

«Спас» Олександра Животкова неможливо оминути оком, зображення одразу приковує погляд. Робота яскріє, випромінює енергію. Світлоносність є невід’ємною складовою авторської техніки Олександра. Майстер не деформує, а навпаки, окреслює контуром обличчя,  зосереджує увагу глядача в центральній частині композиції. Подібно до плащаниці Туринської образ ледь помітний, але завдяки візуальним ефектам розрізів-ліній композиційний центр набуває своєї глибини.  

Невеликий за своїми розмірами, виконаний на дерев’яній дошці, святий образ ніби пробивається магічним сяйвом крізь численні розрізи – знаки тортур й побиття на тілі Христа. Відбитки кривди та болі, підсилюють містичний вплив «Спаса», загострюють мотив страждання Спасителя.  І ми, стоячи перед Христом,  пошепки завдячуємо йому за смиренність, терпіння, за Його любов і благословення. Співчуваємо Йому, тим самим очищуємося, звільняємося від рабства людського гріха.

Його розп'яття є його покликанням. Так художник знаходить Христа і через образ Спаса розкриває у людині всю її красу і божественну сутність. І нехай той, що блукає у темряві, в пошуках істини, розпізнає могутній вектор виходу до чистого, білого простору  в якому світ – дар наданий людині Богом.

 

         Борородиця. 75 х 75 см. Авторська техніка. 2014 р. 

 

Богородиця

Щоб поринути в глибини світорозуміння Животкова, слід відчути себе на краю прірви, мислити як мислив сам художник. Співчувати своєму народові.

Особливе місце в експозиції належить останній роботі серії «2014» – Богоматері, фігура говорить до нас мовою іконописної символіки. Богоматір – образ сакральний, завдяки її духовному змісту ми в змозі осягнути сутність Божественного, незмінного. Художник посередництвом твору дозволяє доторкнутись до руки благословення Марії.

Від товщини дерева фігура відокремлена характерним глибоким контуром. Жертвуючи тілом власного творіння художник розкриває істинну правдивість жіночої скорботи.

Усе в ній невипадково. Богоматір є своєрідним втіленням внутрішньої потреби митця, необхідність гармонізувати два протилежних світи: життя людського, плинного та виміру безкінечного, неосяжного. Образ Діви Марії спонукає до безмовного споглядання. Мозаїчна фрагментарність нагадує  колаж, розбите дзеркало. Так виникає спершу звук, а потім – музика.  Канонічні образи Реквієму стають зримими. На контрасті пластичних рефлексій і граціозності тонких ліній рельєфу відчуваються ноти ліричної і водночас скорботної опери.

У самому центрі «Білого простору» лунають мелодії Вагнера. Близькість року, пориви відчаю, раптові надії - немов конвульсії «Польоту валькірій».

Богоматір Животкова – це спроба від конкретного образу по ланцюжку асоціацій прийти до філософського узагальнення. Немов відгук «від світу Малого до Великого» Данила Лідера.

Марія. Матір. Моя Україна. 

 

Катерина Вощинська, мистецтвознавець

Вивчає творчу історію родини Животкових

 

 

 

Фото з відкриття

Загрузка...